Сховані загрози: як російські ігри перетворюються на інструмент агресивної пропаганди

Сховані загрози: як російські ігри перетворюються на інструмент агресивної пропаганди

Команда конференції Games Gathering, що спеціалізується на розробці ігор, провела детальне дослідження 50 російських проєктів за останні три десятиліття. Результати виявили, що близько 80% з них просувають пропагандистські наративи.

Ігри з пропагандою

Дослідження, яке отримало підтримку Українського культурного фонду, свідчить про те, що 40 з 50 проаналізованих ігор містять різноманітні елементи російської пропаганди. Констатуючи факт, автори дослідження вказують, що вплив пропаганди у період з 1991 по 2013 роки був не таким агресивним: тоді лише 7,7% ігор демонстрували відкриті пропагандистські меседжі, причому більшість з них носила замаскований характер. Проте за останніми даними, у 2022–2025 роках цей відсоток стрімко зріс до 60%, що свідчить про зміни у підходах до змісту ігор.

Як зазначають аналітики, кількість ігор з агресивною пропагандою почала зростати відразу після анексії Криму та початку війни в Україні. Російська влада почала активніше підтримувати проєкти, що відповідали її ідеологічним критеріям, шляхом фінансування, грантів, а також залученням військових структур для просування відповідних наративів. Цей період став відправною точкою для перетворення відеоігор на платформу для поширення агресивної пропаганди.

“Дослідження підтверджує: російська пропаганда не обмежується певним жанром. Вона активно присутня як у блокбастерних, так і у нішевих проєктах”, — зазначили в Games Gathering. Влада інвестує мільярдні ресурси у підтримку ігрових проєктів до 2027 року, формуючи таким чином стійкий фінансовий механізм, спрямований на щорічне створення нових “ідеологічно правильних” релізів.

Приклад гри Atomic Heart ілюструє, як пропагандистський наратив може бути інтегрований у високоякісний проект, що дозволяє йому досягти глобальної аудиторії. Таким чином російські наративи набувають масштабу масового культурного феномена, замість того, щоб залишатись локальним агітматеріалом.

Дослідники висловлюють занепокоєння через відсутність стратегій протидії пропагандистським відеоіграми як в Україні, так і в інших країнах. Це питання залишається недостатньо дослідженим, а з огляду на зростання якісних пропагандистських проектів російського виробництва, воно може стати серйозним викликом для українського суспільства та країн Заходу.

Опубліковано у Gamedev