Комітет Верховної Ради України з питань оборони підтримав важливі зміни у двох законопроєктах, які запроваджують правовий режим «Defence City».
Ці законопроєкти №13420 (зміни до Податкового кодексу та інших законодавчих актів) та №13421 (зміни до Митного кодексу) спрямовані на підтримку підприємств оборонно-промислового комплексу України.
За інформацією Української ради зброярів, текст, що буде подано на друге читання, враховує пропозиції виробників та усуває більшість ризиків, виявлених у попередній версії.
Зміни у законопроєктах
На відміну від попередніх змін, що вносилися безпосередньо до Податкового та інших кодексів, для «Defence City» створено окремий розділ у Законі «Про національну безпеку України».
Це дозволить чітко визначити, хто має право на отримання або втрату статусу резидента, а також встановити механізми функціонування режиму. Контроль за дотриманням вимог та ведення реєстру покладається на Міністерство оборони.
Серед інших важливих змін:
- Порогова межа для кваліфікованого доходу знижена з 90% чистого доходу до 75% для кваліфікованого доходу; для підприємств авіабудування – 50%.
- Введено визначення кваліфікованого доходу та розширено перелік товарів, що підпадають під новий режим.
- Створюється окремий Реєстр резидентів, який буде вести Міністерство оборони; порядок його ведення затвердить Кабінет Міністрів.
- Допускається одночасне резидентство в Дія City та Defence City, однак без податкових пільг у випадку одночасного статусу.
- Скасовано обов’язкову сплату земельного, екологічного та податку на нерухоме майно після виходу з режиму.
- Податок на прибуток не сплачуватиметься, якщо він реінвестується.
- Релокація підприємства більше не є обов’язковою умовою для отримання статусу резидента – вона стала добровільною.
- Збережено норми, які забезпечують додатковий захист даних оборонних підприємств.
Причини критики перших законопроєктів
Нагадаємо, що перша версія законопроєктів про «Defence City» зазнала критики через відрив від реальних потреб галузі та надмірний контроль з боку держави.
Для багатьох усталених компаній запропоновані пільги виявилися малопривабливими:
- не передбачалося зниження податкового навантаження на зарплати (як у Дія City);
- вводилася сувора заборона на розподіл прибутку та дивідендів;
- правила щодо реінвестування виглядали суперечливими та залежними від інтерпретацій податкових норм.
Умови резидентства ускладнювали вхід на ринок для нових учасників та не пропонували прозорого механізму переходу з інших спеціальних режимів.
