У сучасному світі відеоігри виходять за рамки простого розважального контенту і стають потужним знаряддям пропаганди. Особливо це стосується російських проєктів, які транслюють викривлені наративи, формуючи сприйняття війни, насильства та історії. У даному матеріалі ми розглянемо, як російський вплив проявляється на платформі Steam, чому такі гіганти, як Valve, не спішать з повним виключенням контенту, що пропагує агресію, незважаючи на численні звернення з боку української влади.
Обґрунтування проблеми
Сьогодні відеоігри стали не лише формою дозвілля, а й важливим культурним явищем, здатним формувати суспільну свідомість. В умовах війни, русифікований контент, представлений у іграх, часто намагається викривити історичні факти і подати агресію як нормальною. Особливо вразливими до цього стають підлітки, які споживають інформацію через соціальні мережі, Twitch, TikTok та Steam.
Гра відрізняється від фільму: вона вимагає від гравця активної участі у впровадженні наративів, що змушує їх діяти від імені агресора. Процес повторення сценаріїв агресії може формувати негативні стереотипи, які, в свою чергу, нормалізують сприйняття війни.
Прояви російської пропаганди в іграх
Російські ігри відрізняються за підходом до підпорядкування реальності: від спроб замаскуватися під нейтральний контент до очевидної мілітаристської агітації.
Atomic Heart: романтизація радянського минулого
Відомий шутер Atomic Heart презентується як стильний продукт альтернативної реальності, де СРСР досягає технологічної утопії. Хоча воєнний контекст не проглядається, гра просуває романтизовані уявлення про радянську епоху, що потроху підживлює міфологію, на якій базується сучасна агресія Росії.
Розробники з Mundfish, хоч і позиціонують себе як західний проект, мають тісні зв’язки з російськими фінансовими структурами, що свідчить про зв’язок між продуктом та агресивним наративом.
Escape from Tarkov: зневага до українців
Проєкт Escape from Tarkov, хоча і не позиціонує себе як політичний, багаторазово демонструє зневажливе ставлення до українських військових, зокрема через графічні матеріали та маркетингові ходи, очевидно спрямовані на підривлення іміджу ЗСУ.
Інститут мілітаризму в цій грі відтворює стереотипи про російських спеціалістів у війні, зміцнюючи ідеологію агресії, при цьому розробники продовжують підтримувати суто російський контент.
Broken Arrow: реальні воєнні злочини в ігровому форматі
Broken Arrow, на перший погляд, імітує конфлікт між США та Росією, але у трейлері зображено реальні факти агресії проти українських військових. Цей проект використовує відео воєнних злочинів у контексті вигаданої війни, що ще раз підтверджує агресивні наміри його розробників.
Незважаючи на міжнародну обгортку, даний проект належить російській студії, що активно працює на російському ринку.
Squad 22: ZOV: мілітарна пропаганда без маски
Squad 22: ZOV є яскравим прикладом, де гравець потрапляє у світ уявного миру, створеного для легітимізації агресії. Тут персонажі з окупованих територій захищаються під російським прапором, що безпосередньо втілює кремлівські наративи.
Гра отримала геоблокування в Україні після офіційного звернення держави, проте залишається доступною для інших регіонів, що викликає серйозні питання щодо етики дозволу на розподіл таких продуктів.
Ukrainian Warfare: Gostomel Heroes: спроба легітимізації агресії
Гра Ukrainian Warfare: Gostomel Heroes активно транслює російський погляд на події, що відбувались під час війни. Хоча сюжет стосується звільнення аеропорту в Гостомелі, в центрі уваги – саме “героїчні” російські десантники, що є спробою перекручення історії.
З реакцією спільноти та зокрема українських користувачів, гра була закритою в Україні, але залишається доступною в інших країнах. Це дозволяє російським наративам продовжувати поширюватись.
Опір і дії українських геймерів
Спротив агресивному контенту у відеоіграх відбувається на кількох рівнях: від індивідуальних бойкотів до офіційних дій з боку держави. Мінцифри підкреслило, що не всі ігри, що глорифікують російські наративи, отримують достатню реакцію з боку Valve.
Керівництво компанії посилається на внутрішні правила, лише частково реагуючи на заклики до бойкоту агресивних продуктів, що викликає стурбованість серед українських геймерів.
У відповідь на цей виклик українські розробники створили розширення “НЕГРАЙ”, яке маркує ігри з російськими корінням, допомагаючи гравцям вжити свідомий вибір при покупці.
Чи готові українські розробники створювати ігри про війну?
Словосполучення “ігор про війну” викликає в українському суспільстві неоднозначні відгуки. На тлі етичних та травматичних постраждалих у війні, багато хто запитує, чому українським студіям варто взагалі займатися цією тематикою. Однак контрнаративи можуть стати важливими елементами у популяризації правди про російську агресію.
Деякі українські розробники вирішують обирати інші формати для висвітлення війни, зосереджуючи увагу на цивільному досвіді, і такий підхід може отримати підтримку суспільства.
Підсумки
Сучасні відеоігри стають полем битви за сенси, де Росія намагається легітимізувати свою агресію через романтизацію свого минулого та створення фальшивих наративів. Український геймдев стоїть перед викликом – потрібно грамотно донести до світового співтовариства правду про війну, без перетворення травматичних подій на розваги. У цій нескінченній битві важливо зберегти пам’ять про жертви та сприяти розвитку гуманності через призму ігрових наративів.
