Венчурні інвестори завжди діють колективно, проте Ерік Слезінгер вирізняється на їх фоні. В той час як більшість американських інвесторів зосереджуються на стартапах в галузі штучного інтелекту чи оборонних технологіях США, колишній службовець ЦРУ шукає можливості у секторі оборонних технологій в Європі. Нещодавно Слезінгер, засновник 201 Ventures, закрив фонд вартістю 22 мільйони доларів, який спрямований на інвестиції в стартапи оборонних технологій на стадії початкового розвитку в Європі. Його шлях від розробки пристроїв та програмного забезпечення для агентів ЦРУ до ролі, ймовірно, єдиного американського венчурного капіталіста, що спеціалізується на інвестиціях у європейські оборонні технології, видається досить перспективним.
Що змусило його покинути «найкращу роботу у світі» в ЦРУ, аби переслідувати цю специфічну мету? Як сказав Слезінгер в інтерв’ю для TechCrunch, відповідь полягає в тому, що він виявив важливий зсув, який багато хто проґавив. «Я пішов, тому що помітив, що приватний сектор все більш активно бере участь у цьому конкуренційному середовищі, яке я раніше сприймав тільки як конкуренцію між державами», – пояснив Слезінгер. «Щодня ставало все більш очевидним, що приватний сектор відіграє тут значну роль».
Маючи ступені з Стенфорда з механічної інженерії та Гарварду з бізнес-адміністрування, Слезінгер чудово підготовлений для того, щоб з’єднувати оборонні технології з комерційними підприємствами. Але саме його готовність крокувати всупереч традиційним уявленням зробила його цікавим для інвесторів, засновників та журналістів.
«Мені завжди подобалося йти туди, куди інші не хочуть», – зазначив Слезінгер. «Саме тому мені так подобалася робота в ЦРУ. Однією з поширених фраз там було: “ідіть туди, куди не йдуть інші, та робіть те, що вони не можуть”».
З точки зору Слезінгера, американські венчурні капіталісти не помічали трьох важливих моментів. По-перше, «в Європі є окремі підприємці, які такі ж амбіційні, розумні і віддані, як і деінде у світі». По-друге, «європейські уряди занадто довго не переосмислювали свої підходи до безпеки, через що не приділяли цьому достатньої уваги». І, по-третє, «Європа швидко перетворюється на центр серйозної конкуренції в “сірій зоні”», що означає дії державних або недержавних акторів, які перебувають між традиційним миром та відкритою війною.
Мабуть, найбільш несподіваним аспектом європейського підприємства Слезінгера є культурний опір, з яким він, за його словами, зіткнувся у сфері інвестицій в оборонну техніку. У 2022 році, переїхавши з США до Мадрида, він заснував Європейську мережу інвесторів в оборонні технології, зараз до якої входять підприємці, інвестори та політики. У дописі на Medium у 2023 році Слезінгер розповідав, як його європейські колеги венчурні капіталісти боялися говорити про свої інвестиції в оборонну сферу. На відміну від Америки, інвестиції в оборонні технології в Європі «вважалися нетактовними, на чому акцент робився, але про це не говорили, і, безумовно, не обговорювали у ввічливих компаніях за столом».
Він зазначає, що цей культурний бар’єр утримував «багатьох засновників від розгляду можливості створення компаній у сфері оборони». Однак ситуація змінюється. Ініціатива НАТО щодо інновацій — перший у світі мультисуверенний венчурний капітальний фонд, підтриманий 24 союзниками НАТО і запущений влітку 2022 року після початку війни Росії з Україною — значно допомогла. Фонд є значним інвестором 201 Ventures.
Зростання інтересу до нових стартапів в оборонних технологіях на континенті, включаючи компанію Helsing з Мюнхена, яка розробляє штучний інтелект для використання на полі бою і вже оцінена інвесторами більш ніж у 5 мільярдів доларів, також вплинуло на ситуацію. Ще один перспективний проект у портфелі Слезінгера — Delian Alliance Industries, компанія з Афін, що займається створенням спостережних веж для виявлення автономних загроз. Delian вже отримала початкове фінансування, проте виглядає привабливою для інвесторів.
До сьогодні 201 Ventures зробила вісім інвестицій, зосереджуючи свою увагу на технологіях, що вирішують питання конкуренції в сірій зоні, оскільки, за словами Слезінгера, це «відбувається в Европі в значних масштабах, і триватиме наступні кілька десятиліть». Він також орієнтується на «необхідність пошуку ринкових можливостей, пов’язаних із цими викликами, будь то цінові неефективності або зростання ролі держави на ринку».
Крім Delian, одним із проектів, у які інвестує Слезінгер, є Polar Mist, шведський стартап, що розробляє морські дрони з розширеними можливостями навігації. Інші сфери інтересу включають гіперзвукові технології та підводне картографування.
Однією з проблем фінансування стартапів у сфері оборонних технологій є триваліший термін їх розробки у порівнянні з традиційними венчурними інвестиціями. Слезінгер визнав це в розмові з TechCrunch: «Якщо ви маєте 10-річний життєвий цикл венчурного фонду, це реальна проблема та нам потрібно шукати шляхи для прискорення чи адаптації до цієї ситуації».
Слезінгер також вважає, що «європейські компанії мають більше лобіювати свій сектор на етапах початку».
Це ставить питання про те, чи виправдає його позиція інвестиційні ризики. У той же час, його початкова концепція більш автономної європейської оборонної екосистеми стає все більш затребуваною серед інвесторів на тлі зростання геополітичних напружень та переосмислення безпекових стратегій Європи.
Дані, опубліковані раніше цього року ініціативою НАТО з інновацій та дослідницькою групою Dealroom показали, що європейські стартапи в галузі оборонних технологій отримали 24% більше капіталу у 2024 році, ніж у 2023-му, досягнувши 5,2 мільярдів доларів, що перевищило інвестиції в штучний інтелект.
З поверненням Дональда Трампа на пост президенти у січні і невпевненістю в зобов’язаннях США щодо оборони Європи, ця сума, найімовірніше, зросте ще більше.
