Станом на червень 2025 року в Україні існує приблизно 800 підприємств оборонної промисловості, здатних виробляти продукцію на суму від 35 до 40 мільярдів доларів на рік.
Ці дані наведені в доповіді Українського інституту майбутнього.
На даний момент реальний обсяг експортних поставок оцінюється в 1–2 мільярди доларів, проте в перспективі Україна може повернутися до довоєнного рівня поставок.
Серед основних переваг українського оборонно-промислового комплексу можна відзначити:
- широкий асортимент бойових технологій, які пройшли тестування під час конфлікту з Росією (від високоточних озброєнь і безпілотників до бронетехніки, систем РЕБ та керування);
- гнучкість виробництва та швидкість створення прототипів — адаптація до змін на фронті кожні 3–4 місяці;
- позитивний імідж на міжнародному рівні завдяки попереднім контрактам та ролі України у війні;
- унікальна мережа центрів наукових досліджень та полігонів, що забезпечують реальний бойовий досвід;
- перспективне співвідношення «ціна–якість», яке спонукає закордонних виробників переглядати підходи до створення дорогих систем.
Дослідники також звертають увагу на зростання інвестицій у цю галузь: у 2023 році приватні інвестиції в оборонні стартапи становили лише 5–7 мільйонів доларів, а у 2024 році ця сума сягнула близько 50 мільйонів доларів.
У 2025 році планується інвестиція понад 100 мільйонів доларів. Відомо, що компанія Dragon Capital анонсувала внесення саме такої суми у нові розробки та стартапи.
Втрати в оборонній промисловості
Перед початком широкомасштабного вторгнення Росії, Україна займала одне з провідних місць серед світових експортерів зброї.
Структура експорту включала авіаційну техніку (43,1%), техніку сухопутних військ (36,4%) та засоби протиповітряної оборони (10%).
У 1990-2000-х роках український оборонно-промисловий комплекс сильно залежав від радянської спадщини — реалізації танків, авіаційної техніки, артилерії та іншого озброєння, яке залишилося після 1991 року.
Ці постачання приносили значні прибутки, але не сприяли розвитку нових технологій та виробничих потужностей. Щорічний обсяг експорту тоді перевищував 1 мільярд доларів, а портфель замовлень становив 5 мільярдів доларів.
Однак відсутність систематичного підходу з боку держави та єдиного національного експортного оператора призвела до функціонування оборонної сфери в режимі «ручного управління». Приватний сектор лише починав розвиватися, а співпраця із зарубіжними партнерами у створенні нових військових технологій була обмеженою.
Станом на 2022 рік Україна втратила більше 70% оборонних підприємств, а також коопераційні ланцюги та міжнародні партнерства, що ускладнює відновлення експорту в майбутньому.
З часом запаси радянської епохи вичерпалися, а нові розробки та модернізація не забезпечили стабільного експорту. Відсутність політики розвитку людського капіталу призвела до втрати цінних наукових і виробничих кадрів у таких сферах, як ракетобудування, космічні технології, кораблебудування та радіоелектроніка.
